ДПА з української мови

2015-06-03

Кожна робота рано чи пізно повинна принести свої плоди. Якими вони будуть, залежить від того, скільки зусиль було докладено. Учительська праця нелегка, не завжди й не одразу видно, чого навчилися діти, який багаж знань візьмуть зі собою в майбутнє. Тому так приємно, коли результат перевершує сподівання.

Учні 9 класу успішно подолали бар`єр на шляху до самостійного життя. 2 червня вони склали перший іспит із Державної підсумкової атестації – написали диктант з української мови. Старанно, як у початкових класах, виводили кожну літеру, пригадували правила. І довели, що недарма провели ці дев`ять років у стінах школи. Хочеться побажати їм успішно скласти наступні екзамени й продовжити навчання далі!

Я просто вчитель. Вчитель зі села,
Де сонце вранці променями будить.
Де шлях до школи – стежечка мала,
А всі ці краєвиди не забуду.

Де вийдеш на перерві – і дива!
Довкола гори, всипані лісами.
Ген-ген дорога - та, що привела
Мене сюди отут, під небесами.

Сільський учитель. То не просто так.
Спокон віків село народ живило.
І я вбачаю в цьому добрий знак,
І я черпаю в цьому знову силу.

Вже є тут і комп’ютер, й телефон,
Вже мережа всесвітня – на соснині!
А Тростянець – моє життя. Не сон.
І я стою тут перед вами нині -

Сільський учитель, що зумів знайти
Натхнення в праці, радість – аж у втомі.
Відкрив цим дітям у знання світи.
Та річ, напевно, навіть і не в тому.

Колись сказав усім Сковорода:
Найвище щастя – це є сродна праця.
Тоді щодня легка твоя хода,
Якщо тобі знайти цю працю вдасться.

А я знайшла. Хай труднощі, бува,
Затягнуть небо, задощать, заниють,
А сонце блисне – думка вже нова.
І чисті роси вранці душу миють.

Я вірю, що в селі тут проростуть
В серцях ті насінини, що я сію.
І учні виростуть, у світ підуть,
І понесуть вони мою надію.

Я вірю у країну, у народ,
Якого я – частинка нездоланна.
Бо він достоїн всіх людських свобод.
І встане Україна невпізнанна!

16.12.014 р. Леся Сидорович