Тиждень математики у Тростянці

2013-04-05

МАТЕМАТИКА І ПОЕЗІЯ

Література і математика... На перший погляд здається, що це два несумісні поняття. Але життя свідчить, що дуже часто ці дві науки перетинаються й успішно доповнюють одна одну.
„Неможливо бути математиком, не будучи в той же час поетом у душі”, - говорила видатна російська жінка-математик Софія Ковалевська. У цьому ще раз переконалися учні 5 - 9 класів Тростянецької ЗОШ І-ІІ ступенів, серед яких було проведено конкурс читців віршів про математику.

Святково прибраний актовий зал школи, піднесений настрій конкурсантів... І слова, слова: рими, епітети, метафори і порівняння - усе це про безсмертну, давню й вічно юну царицю наук - Математику.

Присутні в залі не шкодували гучних оплесків для всіх читців, а було їх майже два десятки. Практично всі школярі підготувалися до конкурсу з усією серйозністю.

Найбільш майстерними були такі читці: семикласники Попелишин Марія із віршем-жартом"Ігор - математик", Корман Юрій із поезією "Кенгуру" та Адамик Любов із віршем "Математика"; восьмикласники Сапужак Вікторія із жартівливим віршем "Проста арифметика", Моськіна Марія з віршем "До різних наук ми охочі". Корман Ольга дуже емоційно прочитала вірш Варвари Гринько, присвячений першій жінці-математику Гіпатії Александрійській, яка загинула мученицькою смертю через свої математичні знання і дослідження.

Гарними були виступи майбутніх випускників - учнів 9 класу: Наливайко Іванни (вірш "Математика"), Лисого Михайла (вірш "Хтось скаже, що наука ця черства"), Чирка Петра (вірш "Піду в математики").

Не поступалися в майстерності і наймолодші учасники конкурсу - п'ятикласники. Присутні із задоволенням послухали декламацію Чирко Марії (вірші "Математика" і "Нуль"), Майстерської Наталії (вірш "Шкарпетки для онуків"), Мужинця Романа (вірш "Космічні ракети") та інших.

Проведений захід ще раз переконав у тому, що діти однаково люблять і математику, і літературу, та із задоволенням їх поєднують.

Т.Г.ШЕВЧЕНКО І УКРАЇНСЬКІ МАТЕМАТИКИ

Під такою назвою у Тростянецькій ЗОШ І - ІІ ступенів силами учнів 8 класу було проведено усний журнал.

Т.Шевченка змалку знає кожна дитина. Українці звикли до його повсякденної присутності у своєму житті як до близької людини. Його вірші та пісні входять у нашу свідомість, а сторінки життя вражають трагізмом, величчю, правдоборством і жертовністю. Значення Тарасового слова для нас особливе, адже він - національний пророк, апостол правди, заступник усіх знедолених і провидець.

Ми живемо у вільній, незалежній державі, яку Шевченко вимріяв, заради якої "карався, мучився", трудився не тільки за життя, а й після смерті. Україна йому зобов'язана своєю волею.

" Гортали" сторінки усного журналу учениці Корман Ольга, Сапужак Вікторія та Моськіна Марія, які підготували цікаві розповіді про життєвий подвиг і науковий шлях таких українських математиків: Михайла Васильовича Остроградського, Михайла Пилиповича Кравчука, Георгія Феодосійовича Вороного та Володимира Йосиповича Левицького. Вони розповіли про вплив творчості безсмертного Кобзаря або особисте знайомство з ним на формування світогляду цих відомих українців, їхніх патріотичних переконань.

Присутні з цікавістю дізналися,що М. В. Остроградський був справжнім патріотом. Він любив свій рідний край і українську культуру. Був знайомий із багатьма представниками передової української інтелігенції того часу, в тому числі Т. Шевченком. Значну частину творів Т. Шевченка великий математик знав напам'ять. Улюбленим поетом М.В.Остроградського був Т.Г.Шевченко. Михайло Васильович знав напам'ять майже всі поеми та вірші великого Кобзаря. Особисте знайомство з поетом з часом переросло в щиру дружбу. Про це Тарас Григорович пише в своїй повісті «Художник»: "Я особисто добре знав геніального математика, нашого Остроградського, із яким мені випало декілька разів обідати разом. Він, окрім води, нічого не пив".

А батько іншого видатного українського математика Георгія Феодосійовича Вороного був особисто знайомий із Шевченком, що мало відчутний вплив на долю та діяльність майбутнього математика. Основним девізом сім'ї Вороних була відданість Україні, служіння їй, її духовне збагачення. На це надихала поезія Т.Г.Шевченка, близькість поета до родини Вороних.

Чимало часу в своєму житті М.Кравчук присвятив впровадженню в математику української мови. Він добре усвідомлював, що слово, яким великий Шевченко возвеличив «малих рабів отих німих», і яке поставив «на сторожі коло їх», важить значно більше для розвитку народу та його культури, ніж ціле покоління гетьманів і отаманів. Усім своїм способом буття він ніби підкреслював, що мова народу – це найцінніше його надбання, що вимагає до себе обережного ставлення, бо то є скарб не лише цього народу, а й усього людства.

Кожного року М.Кравчук відвідував Канів і Шевченкову могилу як свою найбільшу святиню. Ці відвідини допомагали йому зосередитись, надавали сили в нелегкій роботі. Найчастіше він бував там сам, часом зі своїми учнями. За свою сподвижницьку діяльність, за любов до Батьківщини йому, як і Т.Г.Шевченку, довелось дорого заплатити.
Найцікавіше, мабуть, дітям було слухати про професора Володимира Йосиповича Левицького, адже вони відчували себе його безпосереднім земляком, бо народився цей вчений у Тернополі, йшов у перший клас в нашому Золочеві (!), працював у Тернополі, Львівському університеті, випускники якого працюють у нашій школі...

Свято вдалося. Ми ще раз переконалися в тому, що ім'я Великого Кобзаря безсмертне і мав він незаперечний вплив як на своїх сучасників, так і на людей, що народилися значно пізніше за нього.
Учитель математики Тростянецької ЗОШ І-ІІ ст. Леськів О.М.