Останній дзвоник у Тростянецькій ЗОШ І-ІІ ст.

2013-05-24

Є такі свята, які так чи інакше зачіпають усіх, не залишають осторонь нікого. Одним із них є свято Останнього дзвоника. Бо й справді, у когось син закінчує школу, в когось донька – перший клас, чийсь племінник із молодшої школи переходить у старшу. І, звичайно ж, радісно на душі в учителів.

Ні, не тому, що попереду – літні канікули, а тому, що душа радіє, коли бачиш результат своєї праці: струнких вродливих дев`ятикласників, які виросли вищі за тебе й допитливими очима вдивляються у своє майбутнє, намагаючись розгледіти, що ж їх чекає.

Отож, незважаючи на рясний травневий дощ, на урочистій лінійці в Тростянецькій школі зібралися учні, вчителі, батьки, гості. Ведучі заходу, учениці 8 класу Корман Ольга та Сапужак Вікторія, привітали присутніх і запросили до зали гордість школи – восьмеро випускників. Теплими аплодисментами зустріли їх усі. А далі пролунав Гімн України, найкращі учні внесли синьо-жовтий прапор – і всі налаштувалися на урочистий лад.

Слово надали директору школи Савчуку А.Ю. Чимало щирих слів знайшов він для усіх присутніх, розповів про досягнення учнів,

вручив грамоти. Подякував батькам за підтримку й розуміння.

Класний керівник 9 класу, Сидорович Л.В., подарувала підопічним свій вірш:

Просіялася радість крізь тривогу,

Як через листя білий вишні цвіт.

Це молодість виходить на дорогу,

Яка веде в новий дорослий світ.

Іванки, і Мар`янки, і Оленки,

Андрійки, Ярослави, Петрусі,

Михайлики - учора ще маленькі,

Дев`ятикласники сьогодні вже усі.

Погляньте: ці дівчатка – всі красуні,

Милують око всі одна в одну.

Талановиті, щирі, добрі, юні,

Вдивляются сміливо в далину.

А хлопці! Це ж надійність і опора,

Відважність, розум, вірність і талант.

Футбол, комп`ютер, ігри – це учора,

А завтра – може, навіть президент!

Спасибі вам, колеги-педагоги,

За вашу працю, за невтомний труд.

Виходять діти на нові дороги,

Високі цілі за мету беруть.

Заслуга ваша – всі знання глибинні,

Досягнення – це людяність в серцях.

Пишайтеся випускниками нині

І хай щасливим буде їхній шлях.

Не забувайте, діти: завжди школа

Із радістю чекати буде вас.

А скоро вам такий веселий дзвоник

Востаннє пролунає. Рідний клас

Зіщулиться і, певно, засумує.

За ваші парти сядуть малюки.

Рука на дошці вже не помалює...

Тож згадуйте щасливі ці роки!

...Ріка життя широка і бурхлива,

А ви чекаєте від неї див.

Та зрозумійте: ви – найбільше диво,

яке Господь у світі сотворив.

Ви, як струмочки, сильні і невпинні,

Вам ще міцніти, набиратись знань.

Сьогодні перед вами вільний вибір

І виконання нелегких завдань.

Я вам бажаю: хай усі дороги,

Якими доведеться ще іти,

Благословенні завжди будуть Богом

І приведуть до справжньої мети.

У відповідь дев`ятикласники привітали кожного вчителя оригінальним віршем і вручили квіти.

Багато щирих побажань лунало того дня від усіх учнів школи й зокрема від першокласників, які подарували своїм старшим товаришам солодощі й яскраві надувні кульки – щоби їхнє життя було солодким і яскравим.

Від імені батьків виступила Чирко Н.Д., яка подякувала педагогічному колективу за сумлінну роботу й побажала дітям знайти саме ту стежину, яка приведе кожного з них до успіху й щастя.

Яке ж свято без шкільного вальсу?! Надзвичайно приємно було дивитися на хлопців і дівчат у вишиванках, із стрічками «Випускник - 2013», які під усім відому мелодію вальсували.

І, нарешті, пролунав головний символ цього свята – дзвоник. Цю відповідальну роботу доручили дев`ятикласнику Чирку П. Та першокласниці Тухай Т.

Свято підійшло до закінчення. Воно було якимось особливо теплим і затишним. Можливо, тому, що під одним дахом зібралася одна велика шкільна родина, в якій усі добре знають одне одного – і вчителі, і батьки, і діти. Саме тому тут панує довіра та розуміння.

Учитель української мови та літератури Тростянецької ЗОШ І-ІІ ст. Сидорович Л.В.